Віршуємо
Як би то малярем я став
Як би то маляром я став,
То дарма пензля не марав,
Картини гарні написав,
І про усе ще й заспівав.
Це легко так, ви уявіть:
Там річка лине у блакить,
А далі вітер рве, кипить,
Здіймає пил і все димить.
Хвилює серце ця картина
Мене як України сина.
Життя її, мов волосина,
Тріпоче дзвінко як осина.
Та пензель зупинив свій хід!
Не буде в Україні більше бід!
Бо невмирущий в мене рід,
Бо славним буду як мій дід.
Денис та Ірина Вертейко